Онтологічна інтерпретація суб’єктної системності екологічного контролю

Анотація

В умовах сталого економічного розвитку важливе значення має не тільки отримання прибутку будь-якою ціною, а й управління сучасним екологічно безпечним виробництвом. Недосконала контрольованість цивілізаційного розвитку неминуче спричиняє зростання антропогенного і техногенного навантаження на навколишнє природне середовище, що поступово веде до екологічної катастрофи. З метою пошуку забезпечення екологічного компонента реалізації концепції сталого розвитку в статті досліджуються способи реалізації екологічного контролю за інституціональними суб’єктами його здійснення, а також на різних стадіях діяльності економічних суб’єктів. З метою необхідності побудови системи екологічного контролю доводиться, що оцінка впливу на довкілля та екологічний аудит не дозволяють охопити екологічним контролем всі стадії та процеси господарської діяльності економічних суб’єктів. Повнота екологічного контролю може бути досягнута за умов визнання його на рівні суб’єкта господарювання видом внутрішньогосподарського контролю. Висновки ґрунтуються на критичному аналізі окремих норм екологічного законодавства, а також на уточненні понятійного апарату екологічного аудиту та визначенні суттєвих відмінностей еколого-аудиторської діяльності від аудиторської діяльності. Доводиться, що основу інформаційного забезпечення реалізації концепції сталого розвитку, у т. ч. його екологічного компонента, відповідно й проведення екологічного аудиту, має формувати система бухгалтерського обліку, зокрема облік екологічної діяльності. Гарантувати достовірність останнього можна лише за умови операційної ефективності контролю екологічної діяльності як обов’язкової складової внутрішньогосподарського контролю. Доводиться, що формування цілісної системи екологічного контролю в Україні з метою реалізації концепції сталого розвитку можливе за умови розбудови теорії та методики внутрішньогосподарського контролю екологічної діяльності.