Самодостатність як об’єкт управління в системі економічного убезпечення діяльності лісогосподарських підприємств

Анотація

У статті досліджується сутність поняття «самодостатність» стану розвитку підприємства, запропоновано основні її характеристики та умови функціонування господарської діяльності. На основі проведеного аналізу визначено зовнішні і внутрішні фактори, що негативно впливають на рівень самодостатності діяльності лісогосподарських підприємств. Встановлено, що сьогодні більшість підприємств лісової галузі має дуже низький рівень ефективності господарювання щодо створеного прибутку, формування інвестицій за рахунок амортизаційної політики та показників вартості робочої сили. Водночас за відносними показниками цей сектор економіки характеризується найбільшим податковим навантаженням через сплату рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів і здійснення платежів зі створеного прибутку за двома розрахунками щодо загальної системи оподаткування та відрахувань від чистого прибутку для підприємств з державною формою власності. Узагальнюючи результати дослідження наукової літератури та застосувавши контент-аналіз, запропоновано визначення сутності поняття «самодостатність» лісогосподарських підприємств як здатність їх утримувати і зміцнювати стійкі позиції на певних сегментах ринку; оптимізувати результативні економічні показники, які формують додану вартість та її структурні елементи на рівні можливості самостійного систематичного інвестування; забезпечувати розвиток завдяки розширеному відтворенню господарської діяльності на основі раціонального використання свого потенціалу, а також створення умов для його нарощування. Пропонується для оцінювання рівня самодостатності підприємств лісового господарства використовувати модель факторного аналізу співвідношення показників доданої вартості, вартості робочої сили і створеного чистого доходу.